Інтерв’ю з секретарем Жмеринської міської ради
Олександр Мацера: «Люди обрали депутатів для співпраці та вирішення проблем на округах»
Нещодавно жителі міста Жмеринки переобрали склад депутатського корпусу міської ради. Відповідно до нового Закону України, депутатами змогли стати представники політичних партій, які подолали на виборах 5-тивідсотковий бар’єр, це аж 9 партій: «Нова політика», БПП «Солідарність», «Народна партія», «Наш край», ВО «Батьківщина», УОП «Укроп», ВО «Свобода», РП «Олега Ляшка» та об’єднання «Самопоміч». З якими цілями та задумами народні обранці йшли на вибори та про їхні перші кроки – у нашій новій рубриці «Знайомтесь – ваш депутат».
Олександр Мацера – депутат міської ради від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», який нещодавно зайняв посаду секретаря міської ради. Він розповів про плани, які прагне реалізувати на новій посаді та що змушуватиме депутатів відповідально виконувати свої обов’язки.
– Олександре Анатолійовичу, на першому засіданні сесії міської ради 7 скликання більшість депутатів довірили Вам очолити посаду секретаря міської ради. Чому Ви прийняли пропозицію стати секретарем міської ради?
– Ні для кого не секрет, що я йшов на вибори у команді Зіновія Трахтенберга, у нас була своя програма розвитку міста, ми не один рік працювали в одній команді. Проте більшість жмеринчан довірили свої голоси нинішньому міському голові Анатолію Кушніру, і ми поважаємо вибір громади, бо саме за такі цінності, як свобода вибору та людська гідність, українці стояли на Майдані. Депутати партій демократичного спрямування: «Укроп», «Свобода» «Батьківщина» і «Самопоміч» не могли не підтримати вибір громади міста. Люди нам повірили, тому наш обов’язок сьогодні виправдати їхню довіру за той термін, який затвердять на законодавчому рівні. Чому я кажу, що ці партії демократичні? Разом із представниками від цих партій я неодноразово їздив на Майдан, ми прагнули повернути справедливість як на місцевому рівні, так і на всеукраїнському. Сьогодні ми не повинні забувати про тих хлопців, які загинули за краще майбутнє і гідне життя, тому перед нами стоїть одне завдання: об’єднатися і працювати на громаду.
– Ви вперше стали депутатом? Чим зумовлене таке рішення?
– Багато років я пропрацював у сфері освіти та на посаді директора Жмеринського центру соціально-психологічної реабілітації дітей, також працював заступником міського голови, керуючим справами міськвиконкому, тому мені добре відомі питання соціального характеру та робота в державних структурах. Це важка праця, бо доводиться працювати з людьми, часто вирішувати «наболілі» питання. З 2013 року я очолив Жмеринську міську організацію політичної партії ВО «Батьківщина», разом із однопартійцями та однодумцями ми побудували стратегію розвитку рідного міста і до цих пір впроваджуємо механізми, які б зуміли подолати корупцію, зробити дії чиновників різних рівнів прозорими та почати створювати у Жмеринці комунальні підприємства. Попереду багато роботи, тому, сподіваюся, що депутати забудуть про свої політичні амбіції та інтереси і об’єднаються для співпраці на благо городян.
– Які цілі та першочергові завдання на цій посаді ставите перед собою? Що потрібно для їх реалізації?
– Одним з першочергових – стоїть питання «відкритих» округів, де люди голосували на виборах, але залишилися без депутатів. Згідно нового ЗУ «Про вибори» до місцевої ради могли пройти лише ті партії, що подолали 5-відсотковий бар’єр та внутрішньопартійний відсоток (партійну квоту). І так сталося, що окремі округи залишилися без представництва у міській раді, а деякі отримали одразу по два депутати. До прикладу, сьогодні без народних депутатів такі виборчі округи: №1 (вул. Магістральна, Шекінська №1-23), №2 (вул. Комарова №22-56, 23-57), №3 (вул. 8-го Березня, Асмолова, Квітнева), №6 (вул. Шекінська №25 – непарний бік до кінця), №12 (вул. Коцюбинського, Дундича, Сакко і Ванцетті, Лібкнехта, Долинського, Могилівська, Литвиненко та ін.), №14 (вул. Шевченко, Лермонтова, Рильського, Спуснка, Сосюри, Деповська, Р.Люксембург, Короленко, Образцова), №16 (вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, Козицького, Одеська №1-79, Мендєлєєва, Суворова, Толстого), №21 (вул. В.Трудова, Н.Трудова, Купріна, Озерна, Цілинна), №24 (вул. Леніна №1-9, непарний бік №13 – до кінця), №25 (вул. Леніна парний бік №10,12, Павлова), №30 (вул. Київська непарний бік №1-53, парний бік №2-132), №32 (вул. Київська непарний бік №57- до кінця, Боженко, Визволення, Декабристів, Лазо, Плеханова, Фрунзе, Осіпенко, Матросова). Ми віримо, що депутати дослухаються і підуть на компроміс, щоб розділитися на всі округи по місту, адже жителі кожного мікрорайону повинні знати свого депутата, співпрацювати з ним та головою квартального комітету у вирішенні необхідних питань. В ідеалі має працювати простий механізм: людина з будь-якого мікрорайону звертається із проблемою до свого депутата, а він вже разом із секретарем та міським головою, спільно з керівниками управлінь та відділів шукають шляхи вирішення проблеми. У разі, якщо депутат не виконує своїх повноважень, жителі міста мають право звертатися безпосередньо до секретаря міської ради. Наступне питання – співпраця. Якщо ми на засіданнях сесій будемо конфліктувати без конструктивного діалогу, то в результаті гірше від цього буде тільки громаді. Вважаю, що представники депутатського корпусу повинні одноголосно голосувати за важливі для життєдіяльності міста проекти соціального характеру, а якщо виникають якість непорозуміння, то вони мають вирішуватися під час постійних депутатських комісій.
– Чи вдається Вам знайти спільну мову з усіма представниками депутатського корпусу, чи є співпраця з міським головою та заступниками?
– Інакше й бути не може. Результат буде тільки тоді, коли усі працюють злагоджено, як один механізм. Міський голова пропонує своє бачення вирішення того чи іншого питання, а я, як секретар міської ради, повинен донести цю пропозицію на депутатських комісіях до народних обранців, обговорити та підготувати рішення на затвердження сесії. Одне без іншого не існує, тому ми повинні дослухатися і знаходити компроміс.
– З досвіду 6-го скликання знаємо, що не всі депутати йдуть у раду, аби працювати на благо громади. Вони не з’являються на роботі постійних депутатських комісій та навіть під час чергових скликань сесій. Чи маєте рецепт, як виховувати таких обранців?
– Звісно. Щоб «відізвати» таких, існує імперативний мандат, який дозволяє позбавити такого горе-депутата його повноважень, який, наприклад, переходить із однієї партії в іншу, або не виконує своїх прямих обов’язків. Мешканці округу можуть зібратися на збори та прийняти рішення про позбавлення мандату, а замість нього заходить наступний за списком представник партії.
– До складу ради увійшли 34 депутати від дев’яти партій. На вашу думку, як така політична ситуація вплине на місто та роботу депутатського корпусу зокрема?
– Думаю, позитивно. Люди підтримали демократичні партії, які повинні відстоювати інтереси жмеринчан у раді. Скажу відверто, від ВО «Батьківщина» балотувалися прості городяни, які живуть серед нас, і не зі слів знають про турботи місцевих жителів. Усі питання, перш ніж затверджуватися на сесії, будуть детально вивчатися на постійних депутатських комісіях. Усе відбуватиметься відкрито і прозоро: кожен має доступ до рішень та документів, що за 20 днів до засідання сесії, розміщуються на сайті міської ради.
– У День місцевого самоврядування чого побажаєте своїм колегам та однодумцям?
– Перше, що хочу побажати, це терпіння та витримки, адже у місті багато людей, які приходять до міської ради вирішувати свої проблеми, тому кожен працівник місцевого самоврядування має бути ще й психологом. Людину потрібно зрозуміти, вислухати та знайти можливість допомогти їй, а це не завжди просто. Також усім бажаю міцного здоров’я, тепла та затишку у сім’ях, адже якщо знаєш, що на тебе чекають вдома, тебе підтримують, тоді і працюєш з віддачею.
– Дякую за розмову.
Спілкувалася Вікторія ЗЕЛЕНСЬКА
