Забезпечення легальної зайнятості населення
Право громадян України на працю визначено ст. 2 КЗпП України. Що включає право кожного на отримання роботи з оплатою праці, не нижчою від установленого державою мінімального розміру.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
Роботодавець, уклавши угоду з працівником, зобов’язаний створити належні та безпечні умови праці, виплачувати своєчасно заробітну плату у розмірах не нижче визначених чинним законодавством та галузевою угодою та забезпечити соціальні гарантії відповідно до чинного законодавства про працю.
Відповідно до ст. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини найманих працівників у юридичних осіб усіх форм власності, виду економічної діяльності чи галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
З метою правової захищеності найманих працівників, зокрема тих, які працюють у фізичних осіб, та спрощення системи укладання трудових відносин реалізується постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 р. №1168 “Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю”. Відповідно до цієї постанови фізична особа-підприємець повинна подати для реєстрації у тижневий строк, з моменту фактичного допущення працівника до роботи, державній службі зайнятості за місцем свого проживання підписаний сторонами трудовий договір у трьох примірниках. Форму трудового договору між працівником і підприємцем затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 №260.
В разі укладення такого трудового договору громадянин, який працює у фізичної особи набуває прав найманого працівника, основні з яких установлено ст. 43-46 Конституції України, нормативно-правовими актами з питань праці і загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Факт укладення трудового договору означає, що працівник і роботодавець не лише набули прав, а й узяли на себе обов’язки, встановлені для сторін трудових правовідносин законодавством, Генеральною, галузевими, регіональною угодами, колективним договором.
При укладанні трудового договору з особою, яка не досягла 18 років, потрібно враховувати вимоги нормативно-правових актів, що регулюють працю неповнолітніх (насамперед ст.187-200 КЗпП).
Негативні наслідки не укладання трудових відносин, виплати "заробітної плати в конвертах" відчувають як самі роботодавці, працівники так і члени територіальних громад та суспільство в цілому.
Для працівників нелегальна зайнятість, виплата заробітної плати в "конвертах" призводить до:
- втрати можливості користування державними гарантіями відповідно до чинного законодавства, такими як: державна допомога сім’ям з дітьми, соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, субсидії тощо;
- втрати трудового стажу при розрахунку розміру пенсій;
- відсутність внесків до фондів соціального страхування, що унеможливлює соціальний захист працівників, такі особи втрачають право на отримання гарантованої державою відпустки, своєчасно та не нижче мінімальних гарантій в оплаті праці, на здорові, безпечні умови праці та інш.
Через відсутність підтверджуючих документів в разі трудового спору з роботодавцем неоформлені належним чином працівники не в змозі підтвердити свої права в судовому порядку. З цього приводу наявні звернення громадян до органів виконавчої влади з проханням допомогти у скрутній ситуації, пов'язаній із затримкою виплати заробітної плати чи відмовою у виплаті заробітної плати, виплатами допомоги при травмуванні у разі нещасного випадку на виробництві та з інших питань, пов'язаних з захистом своїх конституційних прав.
Для суспільства поширення такого явища, як не укладені належним чином трудові відносини призводить до :
- ненадходжень податків до місцевих бюджетів, які б направлялись на добробут громади, на реалізацію програм соціально-економічного розвитку районів, міст тощо;
- нестабільності та невпевненості у майбутньому громадян (відсутність належного розміру пенсій, інших соціальних виплат);
- ненаповненню фондів соціального страхування, призводить до надмірного навантаження на них.
Створення робочих місць, детінізація трудових відносин та заробітної плати є пріоритетними завданнями органів виконавчої влади для забезпечення підвищення рівня життя населення.
Головний спеціаліст з питань оплати
праці та колдоговірної роботи УПСЗН
О.Будзінська
